miercuri, 14 octombrie 2009

НІ СМЕРТЬ ВЖЕ НЕ ТО!...

Михайло ТРАЙСТА.
.
НІ СМЕРТЬ ВЖЕ НЕ ТО!...
.
«Ні, смерть вже не то? що колись... – зітхнув з досадою старий Григорій. – І не говоріть мені пустих небилиць! Хіба оцей ціркуш*, що тепер витворяють? то похорон, та де?.. Ось, минулого тижня відійшов собі на той світ Грицько Костишин, господар на все село, царство йому небесне! Лежить собі байдужий на столі, а рідня кидається то сюди, то туди, така метушня, нібито їм хтось хату підпалив – всі побігли до Сиготу! Дочки одяг купувати, сини труну та хреста, стара всяку всячину для комашні, а Грицько собі лежить самісінький на столі, як пророк Мойсей в Аравійській пустелі. Ну і накупували! Зодягли бідного Грицька, як директора з Бичкова, в нейлонову сорочку, чорний анцуґ, шию підперезали якоюсь ганчіркою, взули в картонові топанки, якби то недайбоже, Грицько зиркнув оком в дзеркало то намагався б сам собі руку поцілувати, думаючи, що якийсь пан перед ним. А копиршув***... та хіба то копиршув?... Дайте мені спокій, – одне барахло! Пусті ошурки, після двох зим ні сліду з нього. А хрест залізний з цівки, щоб вив, як вовча, коли вітер завіє. А їм що до того? Лиш би позбутися мерця з хати. Накрили його нейлоновим фіранком, гепнули на машину, як на показ, і туда тобі, Грицю, дорога! Еге, колись то люди шанували смерть! Приготовлялись до неї, як до весілля. Ось в мене, слава Богу! І бав’янка, і сардак, і гачі, і верета вишивана... все нове-новісеньке лежить в скрини, як поставила моя Василина, так і стоїть, Господи прийми її душу в Твоє царство! А постоли... з свинячої шкури, ще Іван Кушнір зморщив, хай буде йому земля пухом! Про копиршу й не говоріть! З дубових дощок, так приємно, що не належав би ся в нім. Ще Василь Тончі змайстрував, вічний йому упокій! «Такий, – каже, – вам, Григорію копиршу змайструю, що і через сто років будете мені дякувати». І хреста дубового витесав. Чистий спокій, помирай собі хоч зараз і нікому не треба шибитася, щоб похоронити. Тілько щоб не на машині, а волами. Возом, та я вже це їм наказав, вони знають, бо інакше я б їх з того світу... Якби, не дай Господи, мене хоронили ось так, як Грицька... То до біса б мені такого похорону! Я б рукою махнув на смерть! Але в мене слава Богу... ».

*ціркуш – цирк.
**комашня – поминки.
***копиршу – труна.
****Бав’янка – бавовняна сорочка.

Niciun comentariu:

Trimiteți un comentariu